Питання звільнення українських військовополонених та цивільних заручників давно вийшло за межі національної проблеми, ставши викликом для всього міжнародного права. 15 грудня в Ізраїлі на конференції «Two Wars — One Freedom» Україна нагадала, що бездіяльність світу тільки розв’язує руки агресору.
Захід, організований в рамках візиту «VOICE OF UKRAINE» за підтримки посольства України в Ізраїлі, був присвячений спільному досвіду протистояння тероризму, відповідальності за воєнні злочини та пошуку нових механізмів повернення заручників. Учасники зазначили, що Україна робить усе можливе для повернення своїх громадян під час війни, але для порятунку тисяч людей у неволі потрібна тверда й єдина позиція всього цивілізованого світу.
Голоси тих, хто пройшов через російські катівні
Статистика воєнних злочинів небезпечна тим, що обезлічує трагедію, перетворюючи людські страждання на бездушні цифри в звітах. Щоб зруйнувати цю дистанцію та дати злочинам агресора конкретні імена, слово надали українцям, які пережили багаторічне ув’язнення в російських тюрмах.
Серед спікерів — Володимир Миколаєнко, міський голова Херсона (2014–2020). Окупанти викрали його в квітні 2022 року за відмову співпрацювати. Він провів у неволі понад 3,5 роки, зазнавши сильного психологічного тиску та фізичних знущань.
Ще один учасник — журналіст УНІАН Дмитро Хилюк. Його історія — це 1271 день незаконного утримання. Викрадений у березні 2022 року, він пройшов шлях від підвалів на Київщині до тюрем у білорусі та росії.
Виступи звільнених українців стали важливим нагадуванням: поки світ дискутує, тисячі людей залишаються беззахисними перед свавіллям агресора.
Проблема без кордонів
Тему спільної відповідальності за людські життя підняла представниця Координаційного штабу з питань військовополонених Юлія Павлюк, голова вінницького підрозділу. Вона закликала ізраїльських партнерів використати свій вплив на міжнародній арені, щоб не дати світу «звикнути» до факту утримання тисяч українців у російському полоні.
У своєму зверненні вона наголосила, що проблема заручників давно вийшла за межі національних інтересів, перетворившись на гуманітарний виклик для всього цивілізованого світу. «Україна та Ізраїль перебувають у різних, але подібних реаліях, де доводиться протистояти ворогу та боротися за захист своїх громадян. Обидві країни добре розуміють ціну людського життя, біль родин і відповідальність держави за кожну людину», — зазначила Юлія Павлюк.
Вона підкреслила, що ключове завдання української делегації — донести до міжнародної спільноти просту, але важливу думку: Україну не можна забувати. Тисячі українців досі перебувають у ворожій неволі, і ця проблема потребує постійної уваги.
Окремо Юлія зазначила, що трагедія полонених не має національних кордонів. Серед тих, кого росія тримає у своїх тюрмах, є люди з прямими родинними зв’язками в Ізраїлі. Це перетворює дипломатичне завдання на питання захисту власної громади, що має стати додатковим стимулом для об’єднання зусиль двох держав.
Спільний досвід протистояння агресії
Окрім емоційної складової, конференція мала сильний експертний блок. Відкривали подію посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук, голова «Israeli Friends of Ukraine» Анна Жарова та представниця Координаційного штабу з питань військовополонених Юлія Павлюк.
В експертній панелі взяли участь фахівці з безпеки та права: Авіталь Лейбович (директорка AJC Israel), яка розповіла про особливості дипломатії воєнного часу; Яель Віас Гвірсман (адвокатка, засновниця October 7 Justice), яка провела паралелі між злочинами рф та атаками на Ізраїль; Ідо Дембін (виконавчий директор Molad), який наголосив на важливості захисту демократичних цінностей перед обличчям тиранії.
Особливого акценту набула тема історичної пам’яті. Учасники провели паралель між минулим і сьогоденням: народам, які пережили Голокост і Голодомор, Бабин Яр і Бучу, Маріуполь, не потрібно пояснювати ціну байдужості. Зазвучала історія про понад чотири тисячі українців, визнаних Праведниками народів світу, які ризикували життям заради порятунку єврейських сусідів. Ця спільна моральна біографія сьогодні має стати орієнтиром — як колись люди обирали людяність замість страху, так і зараз світ має обрати дію замість співчуття.
У ході конференції пролунала теза, що вороги демократичного світу давно працюють у зв’язці — діляться зброєю, технологіями, обходять санкції та координують пропаганду. У відповідь Україна та Ізраїль мають протиставити цьому свій «альянс» демократій. Йдеться про конкретні речі: спільні рішення у сфері ППО, повернення заручників, обмін розвідданими та досвідом операцій з точкового переслідування організаторів терору.
На завершення учасники дійшли згоди, що звільнення полонених можливе лише за умови постійного міжнародного тиску та розголосу. Українська сторона закликала ізраїльських дипломатів та лідерів думок перетворювати моральні аргументи на політичні рішення — від голосувань у Кнесеті до формування коаліції публічної дипломатії. Адже якщо об’єднати зусилля сьогодні, народи України та Ізраїлю будуть пов’язані не лише трагедіями минулого, а й спільною перемогою майбутнього.